Понад 13 років Валентина працює медичною сестрою в педіатричному відділенні Охматдиту. Вона звикла весь час піклуватися про пацієнтів, проте одного разу сама опинилася в лікарняному ліжку.

На тілі у Валентини почали зʼявлятися синці. Сестра та колеги по роботі порадили їй здати загальний аналіз крові. Результати вказували на серйозні проблеми. А вже на наступний день після цього, 24 серпня 2023 року, жінка почула діагноз – гостра мієлоїдна лейкемія, група високого ризику. Одразу її госпіталізували до відділення трансплантації кісткового мозку та імунотерапії НДСЛ «Охматдит». Відтоді і розпочалася історія лікування та боротьби за своє життя.

«Вже на момент встановлення діагнозу пацієнтка була віднесена до групи високого ризику та мала покази до проведення алогенної трансплантації кісткового мозку, що стало можливим завдяки комплексній та повноцінній діагностиці, проведеній в умовах нашої лікарні. Це особливо критично для пацієнтів з гострою мієлоїдною лейкемією, оскільки швидке прийняття рішень щодо інтенсивного лікування значно підвищує шанси на стійку ремісію та покращує прогнози. Валентина отримала два блоки хіміотерапії. Після цього була проведена алогенна трансплантація кісткового мозку від повністю сумісного родинного донора (сестри, 10/10) та призначена імуносупресія для профілактики реакції трансплантат проти господаря», – пояснює Анісія Лучків, лікарка-гематолог відділення трансплантації кісткового мозку.

Вже минуло більше року після алогенної трансплантації. Наразі у Валентини зберігається комплексна ремісія, вона вже не отримує імуносупресантів та жодної супровідної терапії. А її імунна система відновилась настільки, що вона розпочала вакцинацію і повернулася до повноцінного життя.

За цей час Валентина навчилася жити по-новому, більше цінувати кожен момент та любити себе. Попереду на неї чекає ще одна операція – через ускладнення, спричинені лікуванням, жінці знадобиться ендопротезування тазостегнового суглоба. Проте попри всі труднощі, вона зберігає оптимізм та віру в краще.

«Дякую Богу, що я жива. Для мене головне – це те, що я маю другий шанс. Я безмежно вдячна всій команді Охматдиту – лікарям, медсестрам та волонтерам, які оперативно та професійно підтримували мене на кожному етапі лікування», – говорить Валентина.

Зараз вона мріє повернутися на роботу, аби знову дбати про маленьких пацієнтів. Наша команда впевнена, що зовсім скоро її бажання здійсниться. Бажаємо Валентині бути здоровою та насолоджуватися кожним днем!

Дякуємо всій команді Охматдиту та тим, хто долучається до порятунку дорослих і дітей. Кожна успішна трансплантація – це ще один переможений виклик і другий шанс на щасливе життя!