Коли батьки помічають проблеми у дитини з черевною порожниною, вони відкладають візит до лікаря через міфи, які поширені у побуті.
- “Це просто у дитини закрепи, переросте”.
- “Гемангіома сама зникне”.
- “Кіста розсмокчеться”.
Такі заспокійливі пояснення можуть здаватися логічними, але більшість із цих станів – це вроджені аномалії розвитку, судинні утворення або структурні зміни, які потребують фахової оцінки. Деякі з них тривалий час не дають виражених симптомів, але з віком можуть призводити до ускладнень, порушень функції органів чи невідкладних станів.
Вчасна діагностика та правильно обрана тактика спостереження чи хірургічне лікування дозволяють уникнути серйозних наслідків і забезпечити дитині повноцінний розвиток без болю та обмежень.
Разом із лікарями відділення абдомінальної хірургії ми зібрали найпоширеніші міфи та пояснили, чому зволікати небезпечно.
Міф: Хвороба Гіршпрунга – це звичайні закрепи, які дитина переросте.
Правда: Хвороба Гіршпрунга – це не “звичайні закрепи”, а вроджена аномалія розвитку кишківника, яка розвивається у дитини під час внутрішньоутробного розвитку коли у певній ділянці кишки не сформувалися нервові клітини, які відповідають за перистальтику. Без цих клітин ділянка кишки постійно перебуває у стані спазму і не може нормально пропускати калові маси. Через це у дитини зʼявляються постійні закрепи, здуття живота, труднощі з випорожненням, інколи відсутність самостійного стулу без клізм чи проносних. Але важливо, що це проблема не у харчуванні, або у “ледачому кишечнику”. Це анатомічний дефект, який потребує хірургічного втручання. Під час операції видаляється ділянка кишки без нервових клітин, а здорова частина з нормальною іннервацією підшивається до анального каналу. Після виконаної операції більшість дітей мають можливість нормально випорожнюватися, рости й розвиватися без постійної залежності від клізм.
Міф: Гемангіому в черевній порожнині до 8 місяців не потрібно лікувати, бо вона сама пройде.
Правда: Гемангіома – це судинне утворення. У перші місяці життя вона зазвичай проходить фазу активного росту. Якщо утворення розташоване в черевній порожнині, воно може не просто існувати, а впливати на роботу органів: збільшуватись в розмірах, здавлювати сусідні органи та порушувати їхню функцію. У деяких випадках великі або множинні гемангіоми можуть створювати додаткове навантаження на серцево-судинну систему або спричиняти інші ускладнення. Якщо дитині встановлено такий діагноз, необхідне динамічне спостереження під контролем лікаря з регулярними обстеженнями. Важливо виконувати рекомендації спеціаліста та, за потреби, проходити медикаментозне лікування, а у випадку прогресування необхідне хірургічне втручання.
Міф: Якщо у батьків є судинні плями, вони обов’язково будуть у дитини.
Правда: Наявність судинної плями у батьків не означає обов’язкову появу подібного утворення у дитини. Судинні плями можуть мати різну природу – це можуть бути інфантильні гемангіоми, капілярні мальформації, невуси та інші судинні аномалії. У більшості випадків вони виникають спорадично (випадково) і не мають прямого механізму спадкової передачі. Якщо ж у новонародженого з’являється судинне утворення, його необхідно обстежити у спеціаліста, щоб визначити тип утворення, оцінити прогноз і обрати правильну тактику спостереження або лікування.
Міф: Якщо анус у дитини розташований у неприродньому місці, але стілець відходить нормально – операція не потрібна.
Правда: Правильне розташування ануса має велике значення для повноцінної роботи м’язів тазового дна та сфінктерного апарату, які відповідають за утримання і контроль дефекації. Якщо анальний отвір зміщений: ектопія ануса або легка форма аноректальної мальформації, у перші місяці чи навіть роки життя це може не викликати виражених симптомів. Проте з віком, коли дитина починає контролювати процес дефекації, можуть з’явитися закрепи, труднощі з утриманням калу або, навпаки, епізоди нетримання. Своєчасна хірургічна корекція допомагає запобігти цим проблемам у майбутньому. Саме тому важливо не зволікати з консультацією спеціаліста, а звернутися у дитячому віці.
Міф: Кісти черевної порожнини не потребують хірургічного видалення, з часом вони зникнуть самостійно.
Правда: Кіста – це утворення з рідиною всередині, яке може походити з різних органів: яєчників, брижі кишківника, печінки, жовчних шляхів та інших структур. Багато кіст не «розсмоктуються» самі по собі. Вони можуть збільшуватися в розмірах, здавлювати сусідні органи, викликати біль, порушення роботи кишківника або сечовидільної системи. У деяких випадках можливі ускладнення: перекрут, розрив, запалення або кишкова непрохідність, що вже потребує невідкладної допомоги. Саме тому при виявленні кісти важливо не чекати, а пройти обстеження у дитячого хірурга. Лікар визначить тип утворення, його розміри, можливі ризики та обере правильну тактику спостереження або планове хірургічне лікування.
