Сьогодні Світлані Лукʼянчик виповнилося б 32 роки.

Вона мала б зустрічати цей день поруч із близькими, приймати привітання, будувати плани, продовжувати робити те, що любила понад усе — рятувати дитячі життя. Але 8 липня 2024 року російська ракета назавжди обірвала її життя.

Світлана працювала лікаркою-нефрологом у відділенні інтенсивної та еферентної терапії хронічних інтоксикацій НДСЛ «Охматдит», де допомагали діткам, які перебували на діалізі. Колеги пам’ятають її як щиру, чуйну, сильну й надзвичайно віддану своїй справі людину. У момент ракетного удару по Охматдиту Світлана перевіряла, чи всі діти в укритті. Пацієнтів вдалося врятувати, але ціною її життя.

Сьогодні, коли росія знову завдала масованого удару по Україні, ця втрата болить особливо гостро. Внаслідок атаки є загиблі й поранені, також пошкоджені цивільні об’єкти, серед них — медичні заклади. Обстріли лікарень і цивільної інфраструктури вкотре нагадують про ціну, яку щодня платить Україна.

Висловлюємо щирі співчуття всім, хто сьогодні втратив рідних, близьких або постраждав внаслідок російської атаки.

Світла пам’ять Світлані Лукʼянчик, яка несправедливо мала коротке життя, але за яке врятувала не одне дитяче серце.