Сьогодні, 8 липня, минає два роки від дня цілеспрямованого ракетного удару росії по НДСЛ «Охматдит» — найбільшій дитячій лікарні України.

Того дня ракета влучила в місце, де щодня рятують дітей із найтяжчими захворюваннями, де вони отримують лікування, турботу та надію. Внаслідок атаки постраждали близько 300 людей. Загинули лікарка-нефролог Світлана Лук’янчик та дідусь маленької пацієнтки, який прийшов до лікарні.

У другу річницю трагедії ми вшанували хвилиною мовчання усіх медичних працівників, чиї життя забрала ця війна.

Ракетний удар по Охматдиту став болем для всієї України та світу. Але водночас він став прикладом неймовірної єдності. У перші години після трагедії тисячі людей прийшли допомагати: розбирали завали, евакуювали пацієнтів, підтримували постраждалих, несли воду, донатили. Українці та міжнародні партнери об’єдналися, щоб діти якнайшвидше знову могли отримувати необхідне лікування.

Ми щиро вдячні кожному, хто був поруч тоді і залишається поруч сьогодні.

Попри руйнування, втрати й біль Охматдит не припинив працювати ні на день. Ми продовжуємо лікувати дітей, розвивати медичну допомогу та щодня робити найважливіше — рятувати дитячі життя.

Ми пам’ятаємо всіх, кого втратили. А той страшний день став ще одним свідченням, що для країни-агресора не існує ні міжнародного права, ні гуманності.

Світла пам’ять усім загиблим. Слава Україні!