• «Якщо дитина після удару головою почувається добре, до лікаря можна не звертатися».
• «Якщо дитина може рухати рукою чи ногою — перелому немає».
• «Невелику рану достатньо заклеїти пластиром».

Такі твердження можна почути від знайомих чи побачити в соцмережах. Але чи справді вони відповідають дійсності? Деякі поширені уявлення про дитячі травми можуть призвести до недооцінки ушкодження, несвоєчасного звернення по медичну допомогу або неправильних дій одразу після травми.

Разом із фахівцями травмпункту ми розібрали найпоширеніші міфи про дитячі травми та пояснили, де правда, а де міф.

МІФ: Якщо дитина після удару головою почувається нормально, до лікаря можна не звертатися.

ПРАВДА: Після черепно-мозкової травми симптоми можуть з’явитися не одразу. Навіть за нормального самопочуття важливо спостерігати за дитиною протягом наступних годин. Насторожити мають повторне блювання, наростаючий головний біль, виражена сонливість, сплутаність свідомості, порушення координації, зору, судоми або незвична поведінка. Особливої уваги потребують травми після падіння з висоти, дорожньо-транспортних пригод, сильного удару або якщо була втрата свідомості. У таких випадках дитині необхідний медичний огляд, а рішення про додаткові обстеження, зокрема нейровізуалізацію, приймає лікар залежно від механізму травми та симптомів. Тому аби виключити струс мозку у дитини після падіння краще звернутися до найближчого травмпункту.

МІФ: Якщо дитина може рухати рукою чи ногою — перелому немає.

ПРАВДА: Здатність рухати кінцівкою не виключає перелому. У дітей кісткова тканина має свої особливості, тому можуть виникати неповні переломи, зокрема за типом «зеленої гілки», які не завжди супроводжуються вираженою деформацією. Про травму можуть свідчити локальний біль, набряк, біль при дотику, обмеження рухів або небажання дитини спиратися на кінцівку. Тому, аби виключити перелом, краще звернутися до найближчого травмпункту. Для встановлення діагнозу лікар проводить огляд і за показаннями призначає рентгенографію чи інше обстеження.

МІФ: При розтягненні потрібно одразу активно розминати травмоване місце.

ПРАВДА: Лікар призначає лікування лише після встановлення діагнозу. Одразу після травми не варто розминати, тягнути чи додатково рухати ушкоджену кінцівку — це може посилити травму, збільшити набряк і біль, а за наявності перелому змістити кісткові уламки.

До моменту медичного огляду важливо обмежити навантаження на травмовану ділянку. Подальша тактика залежить від того, що саме ушкоджено: зв’язки, м’язи, суглоб чи кістка.

МІФ: Забій — це просто синяк, його не потрібно показувати лікарю.

ПРАВДА: Зовнішній вигляд травми не завжди відображає глибину ушкодження. Забій може супроводжуватися пошкодженням м’яких тканин, м’язів, судин або, залежно від механізму травми, внутрішніх органів. Особливо уважними потрібно бути після ударів голови, грудної клітки чи живота. Якщо після травми з’являються сильний або наростаючий біль, значний набряк, порушення рухів, блювання, слабкість, блідість, запаморочення чи зміни поведінки — дитину необхідно оглянути лікарю.

МІФ: Якщо рана невелика, її можна просто заклеїти пластиром.

ПРАВДА: Розмір рани — не єдиний критерій її тяжкості. Лікар оцінює глибину, краї та локалізацію рани, характер ушкодження, ступінь забруднення, а також те, чи могли бути пошкоджені сухожилля, нерви або судини. Деякі рани потребують професійної обробки, видалення забруднень або ушивання. Особливо важливо не зволікати з оглядом при глибоких, рваних, укушених або сильно забруднених ранах, а також при кровотечі, яку не вдається зупинити.