Кіра у свої 12 років пережила вже чимало. Вона втратила маму у ранньому дитинстві, потім війна застала її у рідному Маріуполі.
На очах дівчинки застрелили її тата — колишнього капітана збірної України з водного поло Євгена Обедінського. Під час спроби втекти з міста, Кіра підірвалася на розтяжці, після чого її викрали окупанти і вивезли на територію так званої «ДНР». Дівчинці дивом вдалося повернутися у Київ, щоб зараз вона могла знову обійняти свого дідуся.
Кіра ніколи не бачила свою маму. Через два тижні після народження жінка померла. Батько виховував двох дітей самостійно. Старша сестра Кіри рік назад поїхала до Польщі на навчання. З того часу дівчата не бачилися. В обох доньок був неймовірний звʼязок з батьком, який все життя дуже піклувався про своїх донечок.
У перші дні війни Кіра жила з дідусем, але Євген забрав її додому. Дівчинка з татом та його дівчиною утрьох ховалися у квартирі, а коли обстріли посилювалися, то періодично бігали в інший будинок. Власники залишили ключі та дозволили ховатися. Там була пічка. Можна було зігрітися та приготувати якусь їжу. За водою тато ходив сам, Кіру з квартири не випускав. Лише один раз вона виходила на вулицю. Але гратися дівчинці зовсім не хотілося.
Мешканці будинку, в якому проживала родина, організували чергування, щоб під час бомбардування можна було швидко не допустити пожежі. Кожні дві години чергувало двоє людей. Вони мали повідомити, якщо десь траплялося загоряння. 17 березня почався черговий обстріл. На чергуванні в той момент був Євген разом зі своєю дівчиною Анною. Пара перебувала на балконі восьмого поверху. Саме тоді у чоловіка поцілили окупанти. Євген загинув, Анна залишилася жива.
Кіра залишилася з Анною, але відтоді вони постійно знаходилися у підвалі. Найдорожча річ, яку Кіра забрала та берегла всі ці дні, – це мобільний телефон батька. Вона і зараз тримає його як скарб та нікому не віддає. Це єдине, що залишилося у неї від найріднішої людини.
25 березня через 9 днів після загибелі чоловіка Кіра і Анна вирішили пішки тікати з Маріуполя. З ними були ще п’ятеро дорослих та дітей. Також до них прибилася велика дворова собака. В якийсь момент одна з дівчаток, подружка Кіри, зачепила на землі розтяжку. Саме пес взяв на себе весь удар від вибуху та врятував людей. Військові одразу прибігли на звук. Осколки потрапили Кірі у вухо. Все обличчя було у крові. Її з Анною посадили на попутну машину. Так вони потрапили у Мангуш, де їх зустріли окупанти, забрали Кіру та згодом на швидкій вивезли у Донецьк. В донецькій лікарні дівчинці дістали осколки з вуха.
Окупанти спершу погрожували дідусю Кіри, що її відправлять в дитячий будинок в Росії. Але, на щастя, дівчинку вдалося визволити. Завдяки домовленостям команди президента Зеленського чоловік подолав винятковий маршрут, аби врятувати онучку. З Києва поїхав на поїзді до Польщі, далі літаком – до Туреччини, звідти ще один літак до Москви, з Москви потягом у Ростов, з Ростова на машині у Донецьк. Але обійми дитини – вартували всього цього. Наразі дівчинка перебуває на лікуванні у НДСЛ «Охматдит». Тут про неї дбають та попри тривале лікування Кіра посміхається та не відпускає від себе дідуся, щоб більше ніхто не міг її викрасти.
