- «Навіщо здавати, якщо група не рідкісна?»
- «Донація шкодить здоров’ю»
- «Плазма не така вже й потрібна»
Саме ці уявлення формують хибне відчуття, що донорство — це щось необов’язкове. У результаті на донацію наважується лише невелика частина людей, навіть тоді, коли немає жодних протипоказів. А тим часом потреба в донорській крові та її компонентах — постійна і критично важлива
Кров і плазма потрібні щодня під час операцій, при тяжких травмах, для онкологічних та онкогематологічних пацієнтів, у відділеннях інтенсивної терапії.
Кров не буває «зайвою» — вона має значення лише тоді, коли є вчасно і в достатній кількості.
Разом із медичними фахівцями Центру служби крові ми зібрали найпоширеніші міфи про донорство та розвінчали їх.
Міф: Цінність має лише рідкісна група крові, кров поширених груп – майже не потрібна.
Правда: Насправді не існує «потрібної» і «непотрібної» крові – є лише кров, на яку чекає пацієнт. Поширені групи, зокрема II(A)Rh+, переливають найчастіше, бо вони є найпоширенішими і серед пацієнтів. Саме тому їхні запаси витрачають найшвидше. Чим поширеніша група крові, тим постійнішою є потреба в ній, відповідно і в донорах.
Міф: Якщо я маю татуювання чи пірсинг, я не можу стати донором.
Правда: Під час процедури татуювання чи пірсингу порушується цілісність шкіри, й існує ризик інфекцій, що передаються через кров (гепатити B, C та ВІЛ). Тому діє просте правило: ви маєте утриматись від донації на 6 місяців після татуювання або пірсингу. Після цього, за відсутності ускладнень і протипоказань, можна здавати кров.
Міф: Одна донація = допомога одному пацієнту.
Правда: Одна донація – це допомога одразу кільком пацієнтам. Після переробки кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму, тромбоцити. Кожен із них використовується для різних клінічних потреб, у різних пацієнтів. Одна людина, одна донація – і кілька врятованих життів.
Міф: Донорство виснажує організм і “забирає здоров’я”.
Правда: За умови дотримання медичних стандартів та рекомендованих інтервалів донорство є безпечним. Організм природно відновлює об’єм крові, а регулярні донори проходять постійний медичний скринінг. Це дозволяє раніше виявляти зміни у стані здоров’я і контролювати основні показники.
Донорство – це не втрата здоров’я, а усвідомлений, контрольований і відповідальний внесок у життя інших.
МІФ: Донор кісткового мозку та пацієнт завжди зустрічаються після донації.
Правда: У більшості країн донорство кісткового мозку є анонімним. Знайомство між донором та пацієнтом можливе лише за чітких умов: після певного часу, коли завершено лікування та стабілізовано стан пацієнта, за добровільною згодою обох сторін. Анонімність – важливий психологічний та етичний захист як для донора, так і для пацієнта, який запобігає емоційному тиску, хибним очікуванням, почуттю провини чи надмірної відповідальності. І навіть якщо люди ніколи не зустрінуться, їх поєднує найцінніше – врятоване життя.
