8 квітня став найгіршим днем у житті цієї родини. Тоді 13-річна Катя та її 8-річна сестра Юля втратили маму. Вони намагалися евакуюватися разом з їх тіткою Ольгою з Донеччини. «Суцільний жах» — так тітка Ольга згадує день, коли її сестра-близнючка загинула від ракетного удару на краматорському вокзалі. Тепер вона — опікунка двох племінниць, одна з яких лікується в Охматдиті, бо отримала серйозні осколкові поранення.
До населеного пункту, де мешкала родина, на початку квітня фронт підступав все ближче. Спочатку родина ховалась у підвалі в сусідів, але зрештою ухвалила рішення евакуюватися на Вінниччину до далеких родичів. 8 квітня мало бути спокійним днем. В той день не було вибухів, дві жінки з дітьми доїхали до вокзалу в Краматорську і чекали на евакуаційний потяг. На вокзалі було багато людей з дітьми, згадує тітка.
Мама Марина з 13-річною Катею вийшли на вулиці до намету, де розливали чай. Дівчата розділялися так постійно, щоб не залишати речі без нагляду. Тітка Ольга з молодшою племінницею Юлею були у приміщенні вокзалу. Чай дівчата так і не встигли випити: російська ракета забрала життя мами Марини, а старша донька Катя отримала поранення. Дівчинка не встигла нічого зрозуміти. Її закрив собою незнайомий чоловік, а зверху на них упав намет. Дитині посікло осколками ноги, вона отримала перелом коліна й осколок у спину. Завдяки незнайомцю дівчинка залишилась жива. Чоловік помер від поранень.
У мить удару в будівлі вокзалу повилітали вікна, здійнялась паніка. Більшість людей кинулися тікати. Потім з приміщення почали евакуацію, а територію навколо вокзалу очепили. Родина намагалась відшукати 13-річну Катю та її маму. Дівчинку знайшли в лікарні у Краматорську. Марину знайшли в морзі: опізнавала її сестра-близнючка. Ольга каже, що довго вдивлялась в обличчя і не могла повірити, що Марина загинула. Причина смерті: множинні осколкові поранення.
Далі був довгий шлях відновлення Каті: лікарня в Дніпрі, у Львові та зрештою — НДСЛ «Охматдит». Катя проходить тут лікування та реабілітацію. З родиною працює психолог. Всі троє вчаться жити наново: Ольга без сестри, а дівчатка — без мами. Ольга постійно прокручує в голові: а що було б, якби за чаєм йти тоді була її черга.
Фото: Татьяна Бундзило
