32 роки тому Яна вперше потрапила до НДСЛ «Охматдит» – налякана 14-річна дівчинка зі складним і рідкісним діагнозом. У період статевого дозрівання у неї виявили кістозне утворення, що потребувало тривалого лікування та оперативних втручань.

Лікарі відділення дитячої та підліткової гінекології робили все можливе, аби допомогти дівчині і зберегти її репродуктивне здоров’я в майбутньому.

Попереду на Яну чекали роки лікування: спостереження лікарів, гормональна терапія та часті госпіталізації. Дівчина почувалася тут вже “як рідна”. Її знали всі лікарі і медсестри відділення, а підтримка медиків допомогла пройти непростий період життя.

Минуло 32 роки, як Яна знову переступила поріг Охматдиту – цього разу вже разом із своєю донькою. І саме тут, у відділенні, вона несподівано побачила Ірину Гаврилову – лікарку, яка лікувала її в дитинстві.

«Я одразу впізнала Ірину Всеволодівну. Здається, вона зовсім не змінилася. І в ту ж мить я ніби повернулася на 32 роки назад – у той час, коли зі своєю складною ситуацією опинилася у цьому відділенні. Тоді це був рідкісний випадок навіть для лікарів Охматдит, але вони впоралися. Я безмежно вдячна Ірині Всеволодівні, професорці Крупко-Большовій Юлії Олександрівні та всьому колективу за їхню працю, підтримку і відданість. І найбільше – за те, що сьогодні я маю доньку», — ділиться Яна.Для Ірини Гаврилової ця зустріч теж стала особливою.

«Для дитячого гінеколога найбільша радість — бачити, що дівчинка, якій ти колись допоміг, виросла здоровою жінкою і стала мамою. Це справді особлива мить», — ділиться лікарка.За десятиліття змінилися корпуси лікарні, технології та підходи до лікування. Але незмінним залишається головне — медики, які продовжують працювати та залишаються поруч зі своїми пацієнтами.

Такі зустрічі — особливо щемливі. Для лікарів це нагадування про те, заради чого вони щодня працюють: діти одужують, дорослішають, будують своє життя, а згодом повертаються вже зі своїми дітьми.Те, що для медиків є щоденною роботою, для пацієнтів часто стає історією, яку вони проносять через усе життя. Історією про страх, надію, підтримку, турботу й людей, які були поруч у найскладніший момент.