13-річний Антон із Київщини одного серпневого дня допомагав татові й дідусю фарбувати дах будинку, коли сталася трагедія. Іскра від болгарки спричинила займання фарби у бочці. Хлопчик нахилився подивитися, що відбувається, — і в цей момент стався вибух. Постраждали всі троє, але найбільше — Антон. Через синтетичний одяг полум’я миттєво охопило тіло.

У дитини — опіки 40% тіла: руки, ноги, обличчя. У важкому стані його терміново доправили до НДСЛ «Охматдит».

Перші дні лікарі відділення інтенсивної терапії боролися за життя хлопця. Паралельно команда відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії розпочала складне поетапне лікування: видалення нежиттєздатних тканин, очищення ран, численні пересадки шкіри.

«Коли дитина отримує великі опіки, завжди є ризик не лише для здоров’я, а й для життя. Тому перший етап — це боротьба за життя у реанімації. Але водночас необхідно усувати причину загрози: очищати рани, закривати опікові поверхні. Для таких пацієнтів характерні не тривалі операції, а їх велика кількість, адже за один раз закрити великі площі ураження неможливо. Ми виконували численні трансплантації власної шкіри, яку брали зі стегон і пересаджували на уражені ділянки», — пояснює Валерій Бовкун, завідувач відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії.

Після стабілізації стану хлопця перевели до відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії, де над його відновленням працювала вся команда: хірурги, мікрохірурги, щелепно-лицеві хірурги. Через порушення бар’єрної функції шкіри лікування ускладнювалося інфекціями. Антон переніс десятки операцій та перев’язок під наркозом, щоб мінімізувати біль. Загалом за майже 5 місяців лікування — понад 40 оперативних втручань.

Після загоєння ран хлопця перевели до відділення гострої дитячої реабілітації. Через тривале лікування і біль він не міг повноцінно рухати руками та ногами, втратив силу й витривалість.

«Ми працювали з рубцевою тканиною рук, поступово збільшували амплітуду рухів, формували активне згинання пальців, силу захвату та координацію. Також у пацієнта був низьких рівень витривалості, тому він пересувався на кріслі колісному. Завдяки физичній реабілітації та ерготерапії він зміг відновити сили. Уже за кілька тижнів хлопець зміг стати на милиці, пересуватися на значні відстані та самостійно виконувати базові навички самообслуговування — тримати предмети, користуватися посудом, одягатися”, — розповідають ерготерапевт відділення фізичної реабілітації Єлизавета Джапарідзе та асистент ерготерапевта Сергій Рогач.До травми Антон жив дуже активним життям. Він навчався у мистецькому закладі, грав на скрипці та баяні, співав у хорі. Музика була його важливою частиною — і залишається мотивацією для швидшого відновлення.

«Ми прожили в Охматдиті пів року — і це не просто команда фахівців, а велика сім’я. Тут до дитини ставилися як до своєї. Наш біль був їхнім болем, наші маленькі перемоги — спільними перемогами. Кожен лікар, кожна медсестра раділи з нами кожному кроку вперед», — ділиться мама хлопчика Тетяна.Попереду в Антона тривала реабілітація та догляд за шкірою. Але його найбільше бажання: «Повернутися додому», – здійснилося. Вітаємо з випискою та бажаємо якнайвидшого відновлення, щоб повернутися до звичного життя.

Дякуємо лікарям відділення інтенсивної терапії, пластично-реконструктивної мікрохірургії, гострої дитячої реабілітації, а також медсестрам і молодшому медичному персоналу, психологам і всій мультидисциплінарній команді НДСЛ «Охматдит», які щодня борються за життя і відновлення наших пацієнтів.