Коли дитина потрапляє до відділення інтенсивної терапії або готується до анестезії, батьки стикаються з невідомістю та переживають стрес: апаратне дихання, наркоз, численні монітори, складні абревіатури – усе це звучить для рідних незрозуміло і лякаюче, породжуючи міфи.
Разом із командою лікарів відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками екстракорпоральної терапії з виїзною бригадою НДСЛ «Охматдит». Ми зібрали найпоширеніші хибні уявлення, щоб дізнатися, де міф, а де правда – читайте нижче.
МІФ: Штучна вентиляція легень шкодить і “розучує” дитину дихати самостійно.
ПРАВДА: Будь-яка медична маніпуляція – це вплив на організм, який має певні ризики. Саме тому кожне рішення лікарі ухвалюють, зважуюючи на так званих вагах “користь/шкода”. Якщо в конкретній ситуації користь від проведення маніпуляції переважає ризики – її необхідно проводити. адже в іншому випадку, якщо цього не робити, це зробить гірше пацієнту. Адже відмова від лікування може нашкодити дитині значно більше.
Так і ШВЛ – є ситуації, коли це потрібно, і НЕпроведення може становити серйозну загрозу для життя. Сучасні режими вентиляції дозволяють проводити штучну вентиляцію з максимальною безпекою для пацієнта, а рівень підтримки постійно коригується лікарем залежно від стану дитини. Коли власне дихання стає стабільним, пацієнта поступово і безпечно відлучають від апарата.
МІФ: Анестезія небезпечна, особливо для дітей.
ПРАВДА: Сучасна ПРАВИЛЬНА анестезія – це в першу чергу ПРО БЕЗПЕКУ. Важко уявити, що хірургічні операції, наприклад, видалення апендициту, виконувалися без знеболення – особливо у дітей.
Перед втручанням анестезіолог оцінює стан дитини, вік, вагу, супутні захворювання та ризики, після чого підбирає оптимальний метод знеболення. Під час анестезії постійно контролюються життєво важливі показники: дихання, артеріальний тиск, серцевий ритм, рівень кисню в крові, температура тіла та інші параметри. Але не забуваємо, будь-яка медична маніпуляція несе за собою певні ризики, і завжди є ці ваги “користь/шкода”.
МІФ: Лікар-анестезіолог під час операції “просто вводить дитину у сон”.
ПРАВДА: Анестезіолог – це лікар, який відповідає за стабільність і безпеку пацієнта на всіх етапах лікування. Під час операції він контролює дихання, роботу серця, рівень артеріального тиску, глибину анестезії, баланс рідин та реакцію організму на хірургічне втручання. У разі найменших змін стану анестезіолог миттєво коригує лікування. Його робота починається ще до операції, коли від оглядає чи дізнається про пацієнта і створює план анестезії, та триває після неї, у палаті пробудження або відділення інтенсивної терапії – до повного відновлення життєво важливих функцій.
МІФ: Підключення до ЕКМО означає, що пацієнт не виживе без апарата.
ПРАВДА: ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація) – це тимчасова форма підтримки серця і/або легень у критичних ситуаціях, коли власних ресурсів організму недостатньо. Апарат не замінює органи назавжди, а бере на себе їхню функцію на період відновлення. За цей час лікарі лікують основну причину важкого стану. Як правило, після стабілізації пацієнта поступово відключають від ЕКМО, і він продовжує одужання вже без апаратної підтримки.
МІФ: ЕКМО однаково підходить усім пацієнтам із важкою дихальною або серцевою недостатністю.
ПРАВДА: Рішення про застосування ЕКМО завжди індивідуальне. Лікарі оцінюють причину критичного стану, резервні можливості організму, наявність супутніх захворювань, вік пацієнта та перспективи подальшого лікування. ЕКМО – це частина складної лікувальної стратегії, а не універсальне рішення. Саме персоналізований підхід дозволяє досягати найкращих результатів у найскладніших клінічних ситуаціях.
