17-річний Діма прожив у Охматдиті 5 років. У хлопчика не працювали нирки, тож він потребував постійного гемодіалізу і був змушений перебувати далеко від рідного дому на Кіровоградщині. Декілька років тому Дмитру зробили пересадку в Білорусі. Та тоді не пощастило — нирка не прижилася. Донорів серед родини у Діми не було. Залишалося жити в Охматдиті зі стандартним графіком: понеділок, середа, субота — 4 години на гемодіаліз.

Після прийняття необхідних змін до законодавства трансплантації від неродинних донорів стали реальністю. В Україні працює лише 2 відділення для дітей на гемодіалізі, і обидва — переповнені. Тепер у всіх тамтешніх пацієнтів з’явилася надія. Зараз ми відзначаємо 10-ту пересадку нирки та не збираємося зупинятися! У планах — почати проводити трансплантацію печінки, на яку також є великий запит.

А Дмитрик тим часом тепер вже з вулиці востаннє дивиться на вікна палати, що служила йому 5 років за дім. Кричить побажання друзям і їде додому. Тепер він — абсолютно вільний та здоровий. І хочемо вірити — дуже щасливий.

Більше емоцій та подробиць про трасплантацію нирок в Охматдиті у сюжеті.