Насті зараз 20 років. Із підліткового віку вона хворіє на цукровий діабет.

Дівчина зустріла війну у Харкові, де навчалася у виші. Сильний стрес, важка евакуація до рідного Бахмуту та інфекційна хвороба ослабили імунну систему дівчини. Раптово у неї почали німіти кінцівки, а за п’ять днів вона перестала ходити.Спочатку Настю лікували у місцевій лікарні, але точний діагноз там поставити не змогли. Лікували лише один з наслідків хвороби — пневмонію. Проте стан дівчини постійно погіршувався, у критичному стані її привезли в НДСЛ «Охматдит».

Організм дівчинки уразила дуже агресивна грибкова інфекція — мукармикоз, більш відома як «чорна пліснява». «У наслідок запалення були уражені легені, грудна клітина, хребет, ребра дівчинки, був абсцес спинного мозку. Ноги та руки дівчини не працювали. До того ж організм перестав реагувати на будь-які антибіотики»,— розповідає завідувачка відділення гнійної хірургії Надія Кисіль.

За життя та здоров’я дівчини боролася мультидисциплінарна команда Охматдиту. Торакальні хірурги видалили Насті частину правої легені, де було вогнище грибкових мас. Нейрохірурги консервативно лікували спинний мозок. А спеціалісти бактеріологічної лабораторії підібрали синергію антибіотиків, на які в комплексі реагував організм дівчини. Спеціалісти відділення гнійної хірургії проводили протигрибкову та антибактеріальну терапію. До лікування також були долучені спеціалісти Центру Радіології, діагности, ендоскопісти, ендокринологи, неврологи, анестезіологи та фізіотерапевти.

Тяжка недуга вплинула і на психологічний стан дівчинки. Плідну роботу з пацієнткою провели спеціалісти Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги. Півроку Настя не могла і встати з ліжка. Реабілітологи почали відновлювати втрачені функції організму у гострому періоді хвороби.Зараз Настя вже може рухати руками та ногами. Вона встає з ліжка та знову вчиться ходити та сомастійно стояти у спеціальному корсеті, який підтримує її уражені кістки. На Настю ще чекає довге лікування та реабілітація. Але критичний період хвороби вже позаду.

«Я дуже вдячна лікарям, що витягли Настю з “того світу”, що змогли врятувати тоді, коли інші розводили руками»,— каже мама дівчини Ірина.

Настя мріє якнайшвидше повернутися до звичайного життя, вільно ходити та бігати.