У ніч із 26 на 27 березня зупинилося її серце. Це невимовний біль для всієї команди НДСЛ “Охматдит”. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.

Наталія Петрівна присвятила медицині понад 30 років свого життя. В Охматдиті вона працювала з 1994 року — спочатку лікаркою-інтерном, потім дитячою лікаркою-анестезіологом, а згодом отримала звання Заслуженого лікаря України. З 2007 року очолювала відділення інтенсивної терапії.

Вона була лікаркою, якій довіряли найскладніших пацієнтів. Поєднувала глибокі знання, клінічний досвід, постійний розвиток та була активним новатором: брала участь у розробці високотехнологічних методик, зокрема у сфері органної та клітинної трансплантації, працювала над створенням уніфікованих клінічних протоколів лікування.

Вона була членом професійних медичних асоціацій України та Європи, брала участь у міжнародних конгресах, вела науково-дослідницьку роботу міжнародного рівня, постійно впроваджувала новітні підходи до лікування найважчих пацієнтів.

Під час пандемії COVID-19 вона організувала безперервну роботу відділення інтенсивної терапії, а з початку повномасштабного вторгнення залишалася на робочому місці, допомагаючи пацієнтам у критичних станах. Після ракетного обстрілу Охматдиту вже через три дні в надзвичайно складних умовах вона відновила роботу відділення.

Для колективу лікарні Наталія Петрівна була не лише керівницею відділення, а й опорою – мудрою наставницею, харизматичною, принциповою, справедливою та чуйною людиною, якій довіряли.

Світла памʼять про Наталію Петрівну назавжди залишиться у серцях колег, учнів та врятованих нею пацієнтів.

Нам бракуватиме її професіоналізму, сили духу та відданості медицині.