«Маргарита, Матвій і Клим» — ці імена Олександр не може вимовити без сліз. Це його дружина та двоє синів, дев’яти і чотирьох років. Усі вони загинули, коли намагалися евакуюватися з Бучі. Олександр отримав важке поранення, йому ампутували ногу.
Родина Олександра переїхала до Бучі у 2014, коли до їх рідного Донецька прийшов «русский мир». Тоді вони втекли до Київської області усією великою родиною: з батьками Олександра та сім’єю брата. Тут вони будували своє нове щасливе життя. Народили другого сина. Старший, Матвій, пішов до школи, був відмінником.
З початку повномасштабного російського вторгнення родина залишилася в Бучі. Не могли кинути дідуся — він паралізований. Понад тиждень жили у підвалі. Газу та централізованої води не було, їх врятувала криниця у дворі. Обстріли були постійні, тож родина вирішила тікати.
6 березня вони разом з сусідами зібрали речі та виїхали з дому. Олександр розповідає, пересувалися машинами повільно, аби не наразитися себе на небезпеку. Проїхали 300 метрів — і росіяни відкрили по ним обстріл. Цивільні машини обстріляли з двох БМП. «Дітей вбили одразу, я встиг обернутися на них — вони були мертві. Я глянув на Риту, вона щось мені відповіла і все… вона також мертва»,— згадує крізь сльози Олександр.
Чоловіку сильно поранило ногу, її частину майже відірвало, розповідає він. Машину сусідів також розстріляли, водій загинув на місці. Його дружина і кума змогли втекти з під атаки та заховатися в лісі. Коли ворожі БМП поїхали, Олександра врятували перехожі та довезли до ближньої лікарні. Там чоловіку ампутували ногу. Далі доправили до Охматдиту. Тут чоловік переніс ще не одну операцію.
Розстріляну родину Олександра знайшов сусід через тиждень після трагедії. Він самостійно похоронив Маргариту та двох синів у Бучі.
“My family was killed in front of me”: 41-year-old Alexander lost his family during the evacuation from Bucha
“Margarita, Matthew and Klim” – Oleksandr can’t say these names without bursting into tears. Those are the names of his wife and two sons of age nine and four. They all died while trying to evacuate from Bucha. Oleksandr was seriously injured himself, and his leg was amputated.
Oleksandr and his family moved to Bucha in 2014, when the Russians occupied his native Donetsk. Oleksandr fled to the Kyiv region with his extended family: both Oleksandr’s parents and his brother’s family came with them. In Bucha, they built their new happy life. Oleksandr and his wife had another baby. The eldest son, Matthew, was a model student at school.
From the beginning of the full-scale Russian invasion, the family has been staying in Bucha. They didn’t want to leave their grandfather who was paralyzed. The family lived in the basement for more than a week. They were living without gas or water, but fortunately, they has a well in the yard. But the shelling hasn’t stopped for a moment, so they finally decided to flee.
On March 6, they and their neighbors packed their staff and left the house. Oleksandr says they were driving very slowly so that it was clear that they were civilians. The family managed to drive only 300 meters when the Russians opened fire on them. The civilian cars were shot at by two infantry combat vehicles. “The children were killed at once, when I turned around to look at them, they were already dead. I looked at Rita, she said something to me and then — that’s it… she also died,” Oleksandr says crying.
The man’s leg was severely injured, part of it was almost torn off, he says. Their neighbors’ cars also came under fire, and the driver died on the spot. His wife and godfather managed to escape from the attack and hide in the woods. When the Russian infantry combat vehicles left, people passing the scene saved Oleksandr and took him to a nearby hospital. Oleksandr’s leg was amputated. Then he was taken to Ohmatdyt. The man underwent numerous surgeries.
A week after the tragedy, Oleksandr’s neighbor found the bodies of Oleksandr’s wife and two sons and buried them.
