Понад 30 днів дитина провела в реанімації, з яких 15 знаходилася на ЕКМО-апараті. Історію порятунку читайте далі.

3-річна Соломійка з Житомирської області росла цілком здоровою дитиною. Тому коли 12 квітня у неї піднялася температура, батьки не запідозрили серйозної хвороби. На наступний день температура продовжила рости, і сім’я звернулася до місцевого лікаря. Згодом дівчинку поклали у відділення інтенсивної терапії.

У Соломійки були болі в животику, блювання, а сатурація опустилася до 40%, у дитини почали відмовляти життєво важливі органи. У місцевій лікарні не знали, як допомогти дитині з такими симптомами.«У моєї доньки був занадто швидкий розвиток захворювання. Ймовірність того, що вона виживе, стала вкрай низькою. У пошуках порятунку ми дізналися про столичний Охматдит, куди вирішили звернутися. Хоча нам не давали гарантій, що ми зможемо доїхати до Києва, все рівно ризикнули вхопитися за останній шанс», – зі сльозами на очах розповідає мама Соломійки Людмила.

До НДСЛ «Охматдит» дитина поступила у стані вкрай важкої пневмонії та серйозного ураження легень. Єдиним шансом на життя була екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО). Це процедура тимчасового заміщення дихальної або серцевої функції, що дає час на відновлення відповідних органів у пацієнтів, у яких неможливо стабілізувати стан звичайними способами, як то ліки для підтримки серця або апарат ШВЛ.

Соломійка потрапила у відділення анестезіології та інтенсивної терапії, де її підключили до ЕКМО-апарату.Станіслав Школьний, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії говорить: «Для лікування такого роду пацієнтів треба велика кількість середнього медичного персоналу та навчених лікарів. До того ж, коли поступила Соломія, наша машина ЕКМО була вже зайнята іншим пацієнтом. Тому ми звернулися по допомогу в Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, де взяли ще один апарат. ЕКМО не лікує, але дає час, щоб розібратись, що призвело до розвитку пневмонії та як це вилікувати. Але це з колосальними ризиками, ми змінюємо нормальну фізіологію пацієнта, перевертаємо її з ніг на голову».

Навіть отримуючи підтримку від апарату, шанси на виживання Соломії були низькі. Дівчинка була підключена до ЕКМО 15 днів. Увесь цей час команда лікарів постійно була поряд. Мама дівчинки згадує: «Коли я казала що хвилююся за Соломію, лікарі завжди відповідали, що хвилюються не менше. Медики жили в лікарні, ночували тут 5 днів на тиждень, приходили і у вихідні, і в будні».

Лікар Станіслав Школьний ділиться: «Зазвичай, коли ти запускаєш такий кейс, ти у лікарні майже живеш, 24/7 на телефоні, завжди повинен бути в зоні досяжності у випадку, якщо потрібно під’їхати. Цього разу паралельно у нас перебували два пацієнти, тобто робота помножується на два. Окрім цього, ми виконуємо ще й поточну роботу: це післяопераційні хворі, політравми, оперативні втручання, торакальні хворі на штучній вентиляції».

Коли Соломійка була підключена до апарату ЕКМО, на фоні інфекційно-токсичного шоку у неї розвинулося гостре ураження нирок та печінки. Одразу ж до мультидисциплінарної команди лікарів доєдналися фахівці відділення інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій, що близько двох тижнів проводили процедури у комплексі з ЕКМО, відновивши функції пошкоджених органів.Олександр Урін, завідувач відділення інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій Охматдиту пояснює: «Через те, що в дитини сформувалось гостре ураження нирок та печінки, до лікування були долучені спеціалісти мого відділення для заміщення вираження функції. Близько 2 тижнів ми проводили необхідні процедури в комплексі з ЕКМО, а також після закінчення ЕКМО з метою стабілізації стану».

«Ми залучили величезну кількість людей для порятунку однієї людини. Чим складніший випадок, тим більше людей залучено – це і відрізняє інтенсивну терапію і ЕКМО від звичайної терапії. У цьому випадку петля комунікації пройшлась по всій Європі. Частина витратних матеріалів передана професором Шульжинським з Польщі, деякі привезені зі стажування в Каролінському госпіталі у Швеції – “ECMO Karolinska” (привіт доктор Фальк!), а доктор Гудзенко з-за океану в сонячній Каліфорнії мав натхення і терпіння телефоном комунікувати і стратегувати разом зі мною. Це класно. І дуже важливо мати підтримку, коли не вдається допомогти. На жаль, буває і таке, але без ризику не буває винагороди», – коментує Андрій Висоцький, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками ЕКМО Охматдиту.

Після відключення від машини Соломія була екстубована і переведена на самостійне дихання й забезпечення високопотокової оксигенації.Через 34 дні перебування в реанімації її відлучили від будь-якої кисневої підтримки та перевели у відділення педіатрії.Сьогодні легені Соломійки повністю відновлені. Її тіло та мозок чудово відреагували на лікування, дівчинка уже майже повністю відновилася. Тепер вона грається улюбленими ляльками й мило посміхається на камеру.

«Зараз ми можемо сміливо сказати, що наша дитина цілком здорова і така, як була до хвороби, – говорить мама Людмила. – Ми хочемо висловити величезну подяку всьому колективу відділення інтенсивної терапії. Коли нам не давали шансів на одужання, вони зробили диво, і наша дитина тепер може продовжувати своє життя далі. Ми хочемо, щоб якомога більше діток могли врятувати за допомогою апарату ЕКМО, дізнавшись про наш приклад».

Дякуємо всім спеціалістам Охматдиту та друзям з іноземних медзакладів за порятунки дитячих життів навіть тоді, коли, здавалося, шансів немає. Пишаємося вами!

Бажаємо Соломійці рости здоровою, щасливою та усміхненою!

Більше фото та відео за посиланням.