Лікарка-гематолог дитячий відділення трансплантації кісткового мозку Оксана Леоньєва загинула 10 жовтня 2022 року.

Вона саме поспішала на роботу, коли її авто спалахнуло від влучання ракети. Це був черговий день ракетного терору проти України. І останній день життя Оксани, яка була на дорозі в центрі міста біля парку з дитмайданчиком. Так росіяни забирають у нас найкращих.

Рік тому не стало чоловіка Оксани, вона виховувала сина одна. Після її загибелі опікуном дитини став дідусь з бабусею — батьки Оксани.

Вчора нагороду за Оксану отримали двоє найрідніших людей — тато Григорій і синочок Гриша. Батько Оксани глибоко вдячний всім, хто ініціював цю нагороду. «Для мене цінно, що Оксану памʼятають. Я роблю все, щоб мій онук памʼятав маму. Щоб памʼять про неї жила далі, щоб він пишався Оксаною, як пишаюся я, її рідні, колеги та друзі».

Оксана Леонтьєва рятувала дітей від раку. Вона була доброю, самовідданою і щирою людиною. Вона б виборола ще не одну дитину з лап онкохвороби своїм професіоналізмом. Та її життя перервала російська ракета. Для колег втрата Оксани — досі невимовний біль. Завідувач відділення трансплантації кісткового мозку, в якому працювала лікарка, Олександр Лисиця Oleksandr Lysytsia звертається до Оксани і досі: «Ти заслуговувала більшого за життя і це найменше, що ми можемо зробити, після твоєї смерті… Твоя справа живе і ми вистоїмо, як би нам важко не було, заради наших дітей! Пам’ятаємо, сумуємо, любимо». Відділення ТКМ та Охматдит осиротіли на одного члена родини.

Ми закликаємо всіх вшанувати памʼять загиблої Оксани Леонтьєвої. Про її убивство має знати весь світ. Наш колектив продовжує справу Оксани — самовіддано працює та рятує дітей. Бо це саме те, чого б вона хотіла.

Світла пам‘ять!