Звичайна поїздка на ранкове заняття із шахів обернулася для 17-річного Анатолія та 8-річного Артема на трагедію. Російський танковий обстріл накрив їхню вулицю за лічені секунди. Анатолій саме вийшов, щоб відчинити ворота, коли поруч пролунав вибух.
Мама Олена згадує той страшний день: “Я почула крик старшого сина. Бачу — він лежить на землі із пораненими ногами. А машина, де сидів Артем, горіла. Я кричу: «Артемчику, виходь!» А він каже: «Мамо, я не можу стати на ніжки». Попри шок, Олена зуміла відтягти обох дітей від палаючого авто та викликати швидку. Уже в лікарні медики виявили, що в неї наскрізне поранення, та також госпіталізували.
До відділення реконструктивно-пластичної мікрохірургії НДСЛ «Охматдит» хлопці потрапили у тяжкому стані — обидва вже з ампутованими частинами нижніх кінцівок та відкритими мінно-вибуховими ранами. Анатолій мав ампутацію переднього відділу правої стопи, а також важку рану з дефектом п’яткової кістки на лівій. Команда мікрохірургів повністю загоїла всі рани. У Артема травми були значно важчі.
”У нього була ампутація на рівні верхньої третини гомілки. Але через некроз м’язів ми були змушені виконати реампутацію на рівні колінного суглоба. На лівій стопі хлопчик мав значний дефект кісток і м’яких тканин, тож ми виконали складну шкірну пластику ”, — розповідає
Валерій Бовкун, завідувач відділення реконструктивно-пластичної мікрохірургії. Паралельно з хірургами працювали реабілітологи— вони допомагали хлопцям відновлювати рухливість, адаптуватися до змін у тілі та готуватися до подальшого протезування. Психологи підтримували дітей, допомагаючи прожити травму та страх майбутнього. Коли настав час виписки, мама Олена ледь стримувала сльози — для родини Охматдит став місцем безпеки й підтримки. Маленький Артем навіть підготував для медиків власний вірш, щоб віддячити за порятунок. Попереду в братів — тривалий шлях до протезування та відновлення. Вони мріють повернутися до лікарні вже на своїх нових ніжках, щоб показати медикам свої перші кроки та разом порадіти успіхам.
Дякуємо команді Охматдиту за щоденну роботу й професіоналізм, завдяки яким маленькі українці отримують шанс на майбутнє.
