Історія 10-річного Іллі Матвієнко – на жаль, одна з багатьох історій дітей Маріуполя.

Від самого початку повномасштабного російського вторгненні він разом з мамою залишилися у рідному місті, ховалися у своєму будинку, жили у підвалі. Одного разу вони тікали до сусідів, щоб сховатися від обстрілів. Але вберегтися не вдалося. Того дня жінка отримала поранення голови, а хлопчику розірвало ногу. Поранена Наталя на собі дотягнула сина до квартири знайомих.

Поранені та знесилені вони лежали на дивані та обіймали один одного. Мати стискала сина у обіймах до тих пір, поки билося її серце. Наталя померла в обіймах свого сина. Далі знайомі забрали тіло жінки, а на наступний день російські військові вирішили насильно вивезти хлопчика в окупований Новоазовськ, а звідти вже в Донецьк.

У Іллі була роздроблена нога. Вже на окупованій території місцеві лікарі думали відрізати кінцівку, але все ж таки ногу вдалося зберегти. Тим часом бабуся Іллі в Україні шукала всі можливі способи, як повернути онука. Вона швидко оформила опікунство та перетнула кордони чотирьох країн, щоб забрати Іллюшу до себе.

Так збіглося, що Ілля прибув у Охматдит у свій день народження: йому виповнилося 10 років. Привітати хлопчика з поверненням прийшов президент України Володимир Зеленський, команда якого докладала безліч зусиль, аби Ілля повернувся в Україну. Трохи згодом, як зізнається бабуся, у лікарні у Іллі стався і символічний другий день народження – коли лікарі сказали, що нога повноцінно функціонує і Ілля зможе ходити.

Хлопчик вже може рухати пальцями на ушкодженій кінцівці та налаштований на одужання дуже рішуче. Ілля розцвітає, коли до нього навідуються багато гостей, але сум в очах нікуди не дівся. Те, що довелося пережити цьому щирому і доброму хлопчику, не можна собі уявити та у жодному разі не можна пробачити.