З нагоди новорічних свят, в Охматдиті відбулось чимало казкових подій. У лікарні працювала резиденція Святого Миколая, відбулися новорічні концерти, вистави, кінопокази та майстер-класи.
До дітей завітали відомі гості, волонтери, майстри. Усе заради того, щоб наші маленькі пацієнти попри все вірили в дива, а їх дитинство продовжувалось попри хвороби та війну
— Я з понеділка в лікарні. Мені тут навіть подобається, — говорить 12-річний Денис.
— Про що мрієш?
— Щоб діабету не було.Поруч із Денисом свій подарунок розглядає 12-річна Софія. Дівчинка також має діабет. До Охматдиту потрапила майже на два тижні раніше, ніж Денис.
— Я просила у Святого Миколая вилікуватись. Хочу, щоб закінчилася війна і всюди був мир. Я тут лікуюсь з мамою. Вона теж на лікуванні. Війну ми зустріли тут, але все було доволі спокійно. Ми були разом, і це головне, — ділиться Софія.
Працівники лікарні кажуть, що у всіх дітей в Охматдиті завжди одна мрія — якомога швидше одужати. Цього року до неї додалася ще одна — перемога та мир. Багато дітей, які у лікарні сьогодні, тут і зустріли повномасштабну війну. Лікарі, медсестри та няні переживали перші місяці разом із маленькими пацієнтами, однією великою родиною. У лікарні додають: дітям знаходитись постійно тут складно. Тому свята і концерти допомагають їм ожити й знову відчути себе дітьми.
Серед тих, кому хочеться нарешті повернутися додому, й дев’ятирічна Ангеліна. Зараз дівчинка пересувається на візку, але мріє, що незабаром це зміниться.
— Я хочу стати лікарем і ще хочу танцювати. У моєму місті є танцювальний гурток, там буду займатися балетом. — Яким лікарем будеш?
— Тим, що ніжки лікує. Тут лікарі хороші, вони мені ніжки лікують, і я буду лікувати. Зі мною тут всі лікарі дружать, я тут місяць і пару днів. Скоро додому.
— Який подарунок хочеш від Миколая?
— Щоб війна закінчилась. Дуже хочу.
Про мрії запитали також генерального директора Охматдиту Володимира Жовніра.
— Мрій має бути багато чи одна? — сміється лікар. — Хочу перемоги й миру, це вже дві. Ну й основна мрія, щоб всі дітки були здорові, найшвидше одужали й повернулися додому. І для пацієнтів своїх я хочу миру, але обов’язково з перемогою. Бо без перемоги він нам не потрібен.
Володимир Аполлінарійович каже — 24-те лютого запам’яталося йому тотальною невідомістю. Було ясно, що почалася велика війна, але зовсім неясно, що тепер із цим робити. Попри все того ж дня команда Охматдиту зібралася й вирішила залишитись на своєму місці. Лікарі й медсестри розуміли, що відтепер буде чимало не тільки хворих, а й поранених дітей, і рятувати їх — прямий обов’язок лікарні.
Збирали мрії дітей у інтерв’ю та одні з тих чарівників, хто дарував дітям подарунки фонд BGV Charity Fund за ініціативи Анна Буткевич та німецькі донори проєкту #WeAreAllUkrainians
Деталі про мрії дітей у статті: https://rubryka.com/article/mykolaj-u-kyyivskomu-ohmatdyti/
Ми дякуємо кожному, хто підтримує нашу лікарню та пацієнтів Охматдиту. Дякуємо тим, хто дарує дітям казку і радість в ці непрості часи. У лікарні над цим працює велика група людей: дякуємо нашим вихователям, психологам, лікарняним клоунам, соціальним працівникам, прес-службі, волонтерам, які щодня працюють, щоб дитинство пацієнтів продовжувалось навіть у лікарні під час війни.
Разом ми сила!
